Аналіз соборчика Ново-Милятинського деканату (Михайло Кульпа)

1. Отець Костельник повинен був переконати отців Ново-Милятинського деканату, що перехід на православ’я є єдиним правильним виходом, переконати, що та віра, яку вони сповідували є не правдивою, адже істиним є лише православ’я. Натомість “кагебист” І. Богданов аналізував та уважно слідкував за тим, щоб о. Костельник говорив усе правильно. Навіть коли вони їхали на збори, то вказував йому, що повинен говорити більш переконливіше і правдоподібніше, аніж на зборах Бузького деканату.

2. Переважно питання мали теологічний характер. Отці просили о. Костельника, щоб довів їм істиність православ’я та заперечив істинність католицизму. Зокрема отець Микола Маркевич задавав питання, для чого потрібен цей перехід і чому ж так різко змінилась думка о. Костельника, адже він сам їздив до Риму та говорив про Папу. 

          Аргументи застосовували ті, що потрібен час, щоб ознайомитись із вірою православною, адже не можуть змінити віру за кілька годин. Їм потрібні були якісь аргументи, щоб навчати людей, адже ті могли їх вигнати із парафій. Отець Маркевич говорив, що був вихований у греко-католицькому дусі, є католиком і не піде в православ’я, яке породило багатьох атеїстів.

3. І. Богданов-”Іванов” вирішив дати отцям два дні на те, щоб вони ознайомились із потрібною літературою, та зобов’язав декана Дрелиха, щоб скликав усіх отців 6 серпня на повторні збори по воз’єднанню із православними.

4. Спільним є те, що о. Микола Маркевич чітко виступає проти воз’єднання. У нотатках “кагебиста” згадується, що Маркевич і Балуш роз’їжджають по парафіях Львівської єпархії і закликають не воз’єднюватись. 

                   У інтерв’ю вл. Бориса Гудзяка згадується і про вбивство о. Гавриїла Костельника, згадується і про його їмость та про Клюсова, з яким Костельник добре жив. 

                   У довідці співробітника НКДБ УРСР більше зосереджено увагу на деканальних зборах, та реакцію отців, які були на ньому присутні. Варто зазначити, що отці в більшості не були проти, але просили часу для ознайомлення із потрібною “воз’єднавчою” літературою. Отець Романишин навіть виступив зате, що потрібно прислухатись до о. Костельника.