Лекція про Псевдособор для школярів

          У п’ятницю 11 березня у П’яновицькій СЗШ I-III ст. Самбірського р-ну, Роман Андриц, студент філософсько-богословського факультету проводив лекцію на тему: «Львівський Псевдособор 1946р.» Лекція проходила з учнями 8 класу.

Лекція тривала 30 хв. І за цей час студент із учнями вияснили, що це за такий «Львівський Псевдособор».

 Декілька тез, на яких базувалась доповідь студента, взяті із  статті «Львівський псевдособор 1946 року і «католицько-православна» проблема в добу відродження УГКЦ початку 90-х рр. ХХ ст.»[1]

«Попри полемічну риторику, цілком серйозно розглядали можливість об’єднання всіх у єдиному патріярхаті, сопричасному і з Римом, і з Царгородом. Цікаво, що тоді з київським планом православно-католицького об’єднання ні Рим, ні Царгород не погоджувалися, мотивуючи свою незгоду «різницями у вірі» але у київському богослов’ї на той час було розуміння, що після Берестейської унії ніхто ні до кого не переходив «Бо об’єднання Церков – не те саме, що зміна віри».

«Розуміння цього було навіть у Московській Церкві. Усі насильні приєднання «українських уніятів», які проводилися нею за військової і поліційної підтримки Російської імперії впродовж XVIII – XIX століть, а також оформлене Львівським псевдособором 1946 року «приєднання» галицьких греко-католиків – усі вони не супроводжувались «перехрещуванням» у православіє чи «повторним рукоположенням» уніятського духовенства. І, звичайно, з точки зору київського богословія, всі оті «приєднання» не змогли позбавити Київську Церкву її спасительного характеру, відмінити дію Святих Тайн чи перекрити шлях дії Святого Духа. Глибинно вона зберігала характер Христової Церкви.»

«Львівського Псевдособор  побудував своє буття на двох фальсифікаціях: що Українська Церква – це Російська («Руська») (адже УГКЦ не приєднували до Української Церкви), і що католицизм – не православіє. Перша фальсифікація – політичного характеру, друга – конфесійного. І якщо імперська суть першої фальсифікації тепер очевидна для всіх, то уроки другої ще слід усвідомити. Конфесійність мислення є проблемою і православних, і греко-католиків. Доки і одні, і другі, дивлячись одне на одного, будуть стверджувати: ми – не вони, доти ідеї Львівського псевдособору будуть жити і перемагати. Усі мрії про єдність Українських Церков і, тим самим, українського народу «від Сяну до Дону» залишаться марними фантазіями» але «попри всі поділи і конфесійні протистояння, які мають місце в Україні, єднання можливе»

Також на лекції було використане відео на тему «Псевдособор на Святоюрській горі»[2]

---

[1] Див.: http://www.dds.edu.ua/articles/2/slovo/2006/465-pseudosobor.html
М. Бендик. Львівський псевдособор 1946 року і «католицько-православна» проблема в добу відродження УГКЦ початку 90-х рр. ХХ ст. // Слово №2 (27) (2006) с. 5-10.

[2] Див.:  https://www.youtube.com/watch?v=l0hgRS506rY

Зустріч із свідками переслідувань та репресій УГКЦ

У четвер, 24 березня 2016 р. Б., у рамках наукового семінару «Жива історія підпілля УГКЦ» студентки Марія Робак та Наталія Цимбаліста разом із Радою Студентів, Відділом розвитку УКУ та у співпраці з меморіальним музеєм Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосифа Сліпого організовували зустріч із свідками життя Греко-Католицької Церкви за часів репресій та переслідувань її вірних. На першій зустрічі запрошеними гостями були пан Юрій Геврич, пані Анизія Микитка та пан Теофіл Підлісецький, діти репресованих та відправлених у заслання на Сибір священиків УГКЦ. Подія мала на меті пригадати сумнозвісну історію проведення Львівського псевдособору 1946 року, організаторами якого була радянська влада разом із верхівкою тогочасної Православної Церкви Московського Патріархату. Після представлення ходу дій собору, пан Юрій, пан Теофіл та пані Анизія ділилися з учасниками зустрічі своїми спогадами про те, як відбувалося священиче служіння їхній батьків у часи переслідування УГКЦ, про примусове вивезення священичих сімей з маленькими дітьми на Сибір та про труднощі, які спіткали молодих людей після повернення до України. Присутні мали можливість ставити запитання та дискутувати про історичні події того часу.

Так як даний проект є створений для проведення серії таких зустрічей щодо історії підпілля нашої Церкви, то присутні гості були запрошені на наступний захід, метою якого буде більш детальне обговорення життя  УГКЦ за часів репресій.

Зустріч-лекція присвячена Львівському Псевдособору

 У рамках вшанування 70-ї річниці від часу Львівського псевдособору, що відбувався 8-9 березня 1946 у місті Львові, студентки Українського Католицького Університету, Марія Караневич, Марія Робак і Наталія Цимбаліста, провели зустріч з аніматорами храму Зіслання Святого Духа. В першій частині зустрічі студенти розповіли про історичний контекст і сам хід псевдособору, який був скликаний з ініціативи радянської влади. У другій частині заходу молоді аніматори мали можливість переглянути документальний фільм «Зрозуміти і простити», над реалізацією якого працювали Інститут екуменічних студій та Інститут історії Церкви Українського Католицького Університету. У фінальній частині заходу, учасники мали час на запитання та ділення думками щодо події, наслідки та труднощі якої Українська Греко-Католицька Церква переживає і сьогодні.

Пропонуємо вашій увазі історичну довідку щодо псевдособору, яка була представлена слухачам храму.

I.                    Передумови скликання псевдособору, історичний контекст

Наступ сталінського режиму на Греко-Католицьку Церкву в Галичині був однією зі складових загального плану протидії католицизмові в СРСР, а також в інших країнах Східної Європи, що опинилися в сфері впливу Радянського Союзу. Саме рішення про «возз’єднання» УГКЦ із Московським Патріархатом було доведено до відома партійного активу вже в лютому 1945 р. Сталінський уряд вбачав реальну перешкоду в реалізації свого наступу на Церкву в Україні в митрополитові Йосипу Сліпому, тому вже в березні 1946 р. відбувся суд над ним Києві. Рішенням суду був засуд Митрополита на 8 років важкої тюрми і каторжних робіт в Сибірі. Щодо українського духовенства, то офіційне повідомлення про арешт української католицької ієрархії вперше з’явиться в пресі майже через рік, 1 березня 1946 р., коли газета «Вільна Україна» оприлюднить його «причину» («за активну зрадницьку й підсобницьку діяльність на користь німецьких окупантів») та зізнання заарештованих «у проведенні ворожої діяльності проти СРСР». Проте, як засвідчують офіційні документи, в Західній Україні мало хто вірив у правдоподібність таких тверджень.

Одразу ж після арешту членів єпископату, радянські репресивні служби, відповідно до сформульованих в інструкції Карпова завдань, узялися за створення «добровільної» «Ініціативної групи по возз’єднанню Греко-Католицької Церкви з Православною Церквою» з осідком у Львові. Це завдання доручили Сергієві Даниленку. Першим кроком до його реалізації стало призначення органами НКДБ наприкінці квітня 1945 р. о. Гавриїла Костельника адміністратором Львівської архиєпархії.

О. Костельник скликав львівських священиків, щоб обговорити ситуацію, в якій опинилася УГКЦ після арешту єпископів. Він повідомив, що радянська влада більше не толеруватиме існування Церкви, а також попередив, що духовним особам, які відмовляються офіційно перейти до РПЦ, не уникнути репресій. У травні 1945 р. Ініціативна група звернулася до РНК УРСР і до Й. Сталіна з «проханням» вивести Церкву [УКЦ] зі стану анархії і об’єднати її з [Російською] Православною Церквою.

II.                  Хід собору. Рішення

У п’ятницю вранці, 8 березня 1946 р., делегати собору були доставлені до собору Св. Юра, щоб там під надійною охороною виконати відведену їм роль у розписаному насамперед до дрібниць «возз’єднавчому» зібранні. У присутності 216 представників і 19 мирян співслужили три засновники Ініціативної групи: Г. Костельник, А. Пельвецький і М. Мельник. Потім, відповідно до затвердженого на передсоборному зібранні порядку денного, ці троє перебрали на себе функції президії «собору».

Наприкінці першого робочого дня Собору було присвячено «канонічному оформленню» прийнятої напередодні ухвали. Символічно, що одразу після цього було відправлено панахиду за покійного митрополита А. Шептицького, що найцікавіше, потрактовано його як «предтечу православ’я в Галичині». На засіданні прийняли такі рішення:

1. Анулювати постанови Берестейської унії 1946 року.

2. Відірватися від Римської (Папської) Церкви.

3. Повернутися до прадідівської православної віри.

4. Возз'єднатися із «Всеруською Православною Церквою в Радянському Союзі» .

Також, було вирішено надіслати привітальні грамоти патріарху Московському Олексію I, митрополиту Київському та екзарху всієї України Івану, Константинопольському патріарху, а, також, Йосипу Сталіну та Микиті Хрущову. Делегатами собору було прийнято ряд літургійних змін: опускання додатку «і Сина» на «Символі віри», усунення догматів про чистилище і Непорочне Зачаття, заміна поминання папи на патріарха Московського тощо. У зверненні до духовенства і вірних члени собору закликали наслідувати рішення «своїх пастирів» і добровільно приєднуватися до РПЦ.

"Отець Роман Лиско ‒ душпастир і мученик за віру". Зразок уроку

Студент філософсько-богословського факультету Остюк Даниїл виявив ініціативу, написав та провів урок про отця Романа Лиска - блаженного священомученика УГКЦ. 

Пропонуємо ваші увазі детальний огляд цього заходу.

План-конспект уроку:

(Aвторська школа «Тривіта», вул. Зубрівська 1; 18.02.16.-четвер, о 9.50 год.)

Предмет: Основи християнської етики. Клас:7

Розділ: 4. Основи морального життя. Жива історія підпілля УГКЦ.

Тема: Отець Роман Лиско ‒ душпастир і мученик за віру.

Мета і завдання: навчально-виховна.

Мета: -формування у молодого покоління моральної стійкості, непохитності переконань, вміння постояти за віру і правду;

Завдання:

-зрозуміти зміст понять «мужність», «переконання», «стійкість»;

-усвідомити цінність мужності й непохитності у характері людини;

-вчитися доводити власні переконання й поважати переконання інших людей;

-навести приклади мужності і стійкості з історії українського народу;

Допомогти учням зрозуміти на прикладі Блаженного священомученика о.Романа Лиска, що у наш час нема потреби віддавати за свою віру життя, а вистачає лише бути таким як отець побожним, ревним і жертовним для Бога і людей, стійким у вірі й незнищенним у національному дусі; сприяти усвідомленню того, що Бог приймає нашу жертву лише тоді, коли вона по-справжньому щира, віддана і безкорислива щодо Нього і ближнього; формувати в характері учнів уміння завжди і при будь-яких обставинах відстояти свої переконання і віру.

Тип уроку: інтегрований;

Форма проведення: розповідь, бесіда, робота з класом;

Методи: формування вмінь і навичок;

Ключовий вірш:

I.«Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий» (Лк.16, 10).

II.«Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша» (1 Йо.5, 4).

Основні поняття і терміни: «мужність», «переконання», «стійкість»;

-«вчинки» ‒свідомі, добрі або ж злі дії людини в повсякденному її житті;

-«добрий вчинок» ‒ вчинок, який мотивований згідно з заповідями Божими і є скерованим на виконання добра;

-«потребуючий» ‒ той, хто має потребу в чомусь: матеріальну або духовну;

-«відповідальність» ‒ особиста згода дати відповідь за той чи інший вчинок, думку тощо;

-«патріотизм» ‒ моральний і політичний принцип, соціальне відчуття (сприйняття), змістом яких є любов до Батьківщини (місця народження всіх поколінь, предків і самої людини), відданість своєму народові, готовність заради них на жертви (в тому числі...);

-«беатифікація» ‒ у Католицькій Церкві ‒ акт зарахування тієї або іншої особи до лику блаженних, певний етап у процесі підготовки канонізації;

-«канонізація» ‒ регулювання, визначення, узаконювання.

Методи навчання і методичні прийоми: активний творчий підхід у груповому навчанні (учнів класу) з використанням додаткового наочного художнього і музично-поетичного навчального матеріалу, презентації фото-хроніки.

Навчальне обладнання: музичне оформлення (вокальний твір Ф.Шуберта «Ave Maria»), вірші (о. Р.Лиско «Божа ідея», Т.Масний «Посланники від Бога», «Йшли на Голгофу»), презентація (фото-хроніка життя і діяльності о. Р.Лиска).

Література: 1. Святе Письмо // переклад тексту о. Іван Хоменко, 3-го ЧСВВ, Вид. оо. Василіян Місіонер 2007.

2. Лідія Купчик. Роман Лиско. Блаженний слуга Бога та вірний син України, Львів, вид. «Папуга» 2009.

3. Лідія Купчик. Дзвони памʼяті. Збірник сценаріїв, Львів-2007.

5. Галина Сохань. Основи християнської етики 9 клас Львів, вид. «Світ» 2008.

6. Основи християнської етики. Методичні матеріали для 9-го класу, Львів, вид. «Свічадо» 2006.

Хід уроку:

1. Організаційний момент:-2хв. Спільна молитва «Царю Небесний».

2. Опитування:-3хв.

-Наслідки Львівського Собору 8 березня 1946р.

3. Нова тема:-10хв. Отець Роман Лиско ‒ душпастир і мученик за віру.

-пояснення специфічних історичних обставин живої історії підпілля УГКЦ;

-розповідь про життя і діяльність Блаженного священомученика о.Р.Лиска.

4. Закріплення матеріалу і підсумок:-25хв.

-ілюстрування біографічної розповіді з допомогою фото-хронікальної презентації, музично-поетичного оформлення та відповідної літератури;

-обговорення біографічної розповіді з виясненням (через навідні запитання) її актуального морального значення;

-зробити висновок, що у наш час хоч нема потреби віддавати за свою віру життя, а вистачає лише бути таким як Блаженний священомученик Роман Лиско побожним, ревним і жертовним для Бога і людей, стійким у вірі й незнищенним у національному дусі.

5. Оцінювання і Д/з:-5хв.

-оцінювання активності учнів;

-завдання запамʼятати моральне значення біографічної розповіді;

-ознайомитися з життям і діяльністю беатифікованих українських мучеників (на вибір);

-запланувати класний «круглий стіл» з обговоренням прочитаного;

-проглянути фільм-хроніку про Львівський Собор 1946р.

6. Молитва і подяка школярам за спільну навчально-виховну діяльність на уроці.

Конспект-розвиток теми:

1. Тема уроку: На класній дошці чітко записана тема уроку і прикріплене фото Блаженного священомученика Романа Лиска. Спільна молитва «Царю Небесний». Зачитуються рядки зі Святого Письма: Ключові вірші:

I.«Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий» (Лк.16, 10).

II.«Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша» (1 Йо.5, 4).

Підведення до самої теми уроку.

2. Озвучується тема план уроку: Тема: Отець Роман Лиско ‒ душпастир і мученик за віру.

План:

Вступ.

I.Історичні обставини.

II.Отець Роман Лиско ‒ душпастир і мученик за віру (життя і діяльність).

1.Дитинство і юність.

2.Навчання у Львівській Богословській Академії.

3.Душпастирська праця в Колтові й Гончарівці.

4.Початок переслідувань ‒ переїзд до м. Городка, праця в селах Братковичі та Дроздовичі.

5.Арешт і мученицька смерть.

Висновок.

3. Історична довідка: Вчитель у вступній частині розповіді подає довідку для пояснення специфічних історичних обставин живої історії підпілля УГКЦ;

4. Завдання для учнів ‒ обговорення біографічної розповіді з виясненням (через навідні запитання) її актуального морального значення;

5. Роздуми над біографічною розповіддю вчителя і учнів у формі запитань-відповідей: -Які риси характеру відзначають о.Р.Лиска?;

-хто вплинув на формування особистості о.Романа?;

-які особливості даного історичного періоду?;

-вплив історичних обставин на життя і діяльність Блаженного священомученика Романа Лиска;

-роль і значення душпастирської діяльності Блаженного священомученика Романа Лиска в історії УГКЦ?;

6. Закріплення теми:

-ілюстрування біографічної розповіді з допомогою фото-хронікальної презентації, музично-поетичного оформлення та відповідної літератури (музичне оформлення ‒ вокальний твір Ф.Шуберта «Ave Maria»; вірші ‒ о. Р.Лиско «Божа ідея», Т.Масний «Посланники від Бога», «Йшли на Голгофу»; презентація ‒ фото-хроніка життя і діяльності о. Р.Лиска; література ‒ Лідія Купчик. Роман Лиско. Блаженний слуга Бога та вірний син України, Львів, вид. «Папуга» 2009; Лідія Купчик. Дзвони памʼяті. Збірник сценаріїв, Львів-2007).

-обговорення біографічної розповіді з виясненням (через навідні запитання) її актуального морального значення;

-зробити висновок, що у наш час хоч нема потреби віддавати за свою віру життя, а вистачає лише бути таким як Блаженний священомученик Роман Лиско побожним, ревним і жертовним для Бога і людей, стійким у вірі й незнищенним у національному дусі.

7. Завдання для учнів і підсумок уроку: -запамʼятати моральне значення біографічної розповіді;

-ознайомитися з життям і діяльністю беатифікованих українських мучеників (на вибір);

-запланувати класний «круглий стіл» з обговоренням прочитаного;

-проглянути фільм-хроніку про Львівський Собор 1946р.

8. Молитва і подяка школярам за спільну навчально-виховну діяльність на уроці. 

"Круглий стіл" про Львівський псевдособор 1946

Студенти Остюк Даниїл, Андриц Роман та Караневич Марія поділились досвідом організації та проведення «круглого столу»  про Львівський псевдо собор 1946 р.
Пропонуємо для ознайомлення детальний звіт цієї події, який може бути зразком організації подібного заходу у майбутньому.

«Круглий стіл» відбувся в приміщенні катехетичної кімнати Архикатедрального Собору св. Юра м. Львова у неділю 13.02.2016р.Б. З 13.00 до 14.00 год.

1.Темою «круглого столу» був Львівський собор 8 березня 1946р. (до 70-и річчя Львівського Псевдособору, на якому було заявлено про ліквідацію Берестейської унії та воззʼєднання з Руською Православною Церквою(Московського Патріархату).

2.Проаналізовано: проблеми ліквідації Греко-Католицької Церкви Радянським Союзом на території Галичини та проходження Львівського Псевдособору в 1946р.

3.Мета і завдання: навчально-виховна.

4.Використані матеріали: 

          фільми: 

1.  Львів. Хроніки древнього міста. Фільм 82.Псевдособор і ліквідація УГКЦ.vk. com / video 5777285_162808380;
2.  «Чим для нас є Львівський Псевдособор 1946р.» https: // www. youtube. com / watch (10/03/2013);
   
    вірші Т. Масного «Йшли на Голгофу» та «За всі гріхи людські…»,

       музичне оформлення: Альбіноні «Adagio», Каччіні «Ave Maria», церковний гімн «Боже великий, єдиний»,

          необхідна література.

5.План «круглого столу»:

I.  Благословення заходу адміністратором Архикатедрального Собору св. Юра Всечеснішим митрофорним протоієреєм о. Романом Кравчиком;

II. Вступ. Історичні передумови Львівського собору 8 березня 1946р. (Псевдособору).

IIІ. Основна частина.

1.Ознайомлення з історичною подією Псевдособору 1946р., її передумовами, метою та особливістю (на основі використання історичних матеріалів, фільмів-хроніки, віршів, музики);

2.Огляд фільмів-хронік Псевдособору;

3.Обговоренняданої історичної події (у формі бесіди, питання-відповідь);

IV..Висновок. Наслідки Львівського собору 8 березня 1946р. та його історичне значення.

V.Частування після проведення заходу.

Розширений детальний опис-звіт «круглого столу»

        Даний захід розпочався згідно з планом 13.02.2016р. о 13.00 після недільної Божественної Літургії, як було вказано в оголошенні. Його розпочав благословенням і спільною молитвою «Царю небесний» адміністратор Архикатедрального Собору св. Юра Всечесніший митрофорний протоієрей о.Роман Кравчик.

        Після благословення і молитви, подячне слово адміністратору і присутнім виголосив Остюк Даниїл, який підкреслив важливість й актуальність заходу, визначив саме ціль і мету «круглого столу». Далі слово було передане Караневич Марії, яка розкрила у своїй доповіді

історичні передумови Львівського собору 8 березня 1946р. Вона розповіла про значення Української Греко-Католицької Церкви для населення Західної України, як важливого національно-обʼєднуючого чинника в плані збереження національної свідомості, мови, народних традицій і звичаїв, культури загалом, особливо в той період часу, коли Москва почала активно впроваджувати денаціоналізацію в усі сфери життя. Доповідач звернула особливу увагу аудиторії на план розчинення УГКЦ в структурі РПЦ шляхом «воззʼєднання», на його політичну мету і пояснила причини й методи переслідування УГКЦ з боку Радянської влади. Виступ доповідача супроводжувався відповідним музичним оформленням (Альбіноні «Adagio»).

              Доповідач Андриц Роман представив на огляд аудиторії вступну частину фільму-хроніки про Львівський Псевдособор 1946р. (Львів. Хроніки древнього міста. Фільм 82. Псевдособор і ліквідація УГКЦ…vk. com / video 5777285_162808380), в якій розповідається про історико-політичні обставини, що передували Собору. Далі доповідач звернув увагу аудиторії на важливість такої проблеми, як можливість збереження незалежності УГКЦ від РПЦ в тих історичних умовах, коли сталінський режим активно наступав на католицизм і протидіяв йому не лише в СРСР, але й у країнах Східної Європи, на які впливав Радянський Союз, а також й в усьому світі. Роман наголосив на офіційній позиції Митрополита Йосифа сліпого щодо вірності своїй Церкві і своєму народові.

                    Після огляду історичного контексту події та перегляду вступної частини фільму-хроніки Псевдособору 1946р., доповідач Остюк Даниїл уже безпосередньо розповів про початок самого Собору, його мету, організацію, учасників та роботу. Він дуже вичерпно і лаконічно висвітлив події триденного засідання, зокрема, озвучив провокативні рішення Псевдособору. Рівно ж, Даниїл звернув увагу аудиторії на провокативність рішень Псевдособору, наголосив на політико-державницькому їх спрямуванні й усієї його діяльності

загалом. Він підкреслив, що у контексті наведених фактів стає очевидною зініційована правлячим режимом діяльність Львівського собору і його політико-державницький, не церковний характер, а також правомірність його канонічного невизнання з боку УГКЦ.

                     Караневич Марія розповіла про події, що відбувалися після Псевдособору і звернула увагу слухачів на їх зрадницький і агресивний характер щодо УГКЦ, її духовенства та громад ‒ вірних українського народу. Далі на підтвердження сказаного, зачитала вірш Т. Масного «За всі гріхи людські…»

              Остюк Даниїл підсумував сказане попередніми доповідачами і зробив відповідний висновок щодо поданої на огляд теми. Він ще раз звернув особливу увагу на своєрідну мету Псевдособору, а саме: скасування Берестейської унії і ліквідацію УГКЦ на Україні, підкреслив політико-державницьке спрямування усіх рішень та дій цього заходу, його завідомо мітинговий і не церковний характер.

                 Андриц Роман демонстрував з відповідним коментарем фільм-хроніку: «Чим для нас є Львівський Псевдособор 1946р.» https: // www. youtube. com /watch (10/03/2013), підкресливши позицію Риму щодо неканонічності самого Собору, який втратив законну силу.

                Далі Остюк Даниїл та Андриц Роман почергово зачитали вірш Т. Масного «Йшли на Голгофу». На завершення заходу, аудиторії були подані відповідні питання для обговорення, на яких продумали і завчасно зробили акценти самі доповідачі:

1.Чому почалося переслідування УГКЦ з боку радянської влади?

2.Чи можна було в даних історичних обставинах уникнути «воззʼєднання» УГКЦ з РПЦ і таким чином зберегти її незалежність? Якщо так, то яким чином?

3.Чому для греко-католиків Львівський собор 1946р. вважається не церковним заходом, а політико-державницьким, а православні наполягають на канонічності його рішень?

4.В чому полягає історичне значення Псевдособору?

               Також був розглянутий і обговорений список літератури, яка подає вичерпну інформацію про Львівський собор 8 березня 1946р. (список додається нижче).

                      І на завершення «круглого столу» доповідачі ще раз склали щиросердечну подяку адміністратору й усім присутнім учасникам заходу та усі разом заспівали церковний гімн «Боже великий, єдиний».

                    Після заходу, відбулося частування присутніх чаєм, пряниками, тістечками, а також на честь прийдешнього святкування Стрітення Господнього.

Список використаної літератури:

1. Бистрицька Е. До питання про ліквідацію греко-католицької церкви (1944-1946 рр.) // Історія релігій в Україні. Праці ХІІ міжнародної наукової конференції (Львів, 20-24 травня 2002 року). – Книга 1. – Львів: Логос, 2002. –46 с.

2. Боцюрків Б. Українська Греко – Католицька Церква і Радянська держава (1939-1950). – Львів: УКУ, 2005. – 268 с.

3. Верховний архієпископ Кардинал Кир Йосиф Сліпий. – «Ювілейна книга». –96 с.

4. Войналович В. А. Партійно-державна політика щодо релігії та релігійних інституцій в Україні 1940 – 1960-х років: політологічний дискурс. – К.: Світогляд, 2005. – 741 с.

5. Історія релігії в Україні / За ред. П. Яроцького – К., 2001.Т.4: Католицизм –598 с.

6. Ленцик В. Визначні постаті Української Церкви: Митрополит Андрей Шептицький і Патріярх Йосиф Сліпий. – Львів: Свідчадо, 2004. – 608 с.

7. Ліквідація УГКЦ (1939-1946). Документи радянських органів державної безпеки – К.: ПП Сергійчук М. І., 2006. – Т. I. – 920 с.

8. Ліквідація УГКЦ (1939-1946). Документи радянських органів державної безпеки – К.: ПП Сергійчук М. І., 2006. – Т. II. – 804 с.

9. Мартирологія Українських Церков у чотирьох томах. – Т. 2. Українська католицька церква. Документи, матеріали, християнський самвидав України / Упорядкували і зредагували Осип Зінкевич і священник Тарас Р. Лончина. –Торонто-Балтимор: Смолоскип. – 1985. – 64 с.

10. Михайлишин М. Баженніший. Йосиф Сліпий та ідея патріярхату УГКЦ. –Львів: Свідчадо, 2007. – 192 с.

11. Пащенко В. Греко-католики в Україні: від 40-х років до наших днів.–Полтава, 2002. – 615 с.

12. Сергійчук В. Нескорена церква. Подвижництво греко-католиків України в боротьбі за віру і державу / В. Сергійчук – К.: Дніпро, 2001. – 496 с.

13. Стоцький Я. Держава і релігії в західних областях України 1944-1964рр..:Конфесійні трансформації в контексті державної політики 1944-1946 р. – К.,2008. – 510 с.

14. Турінська М., стаття в інтернет ресурсах: http: // naub. oa. edu. ua / 2013 /Lvivskyj ‒ psevdosobor ‒ 1946 ‒ г /

15.Україна і Ватикан /За заг. ред. Колодного А. – Івано – Франківськ; К., 2008. –576 с.

8-10 березня 2016 ми згадували про 70-ту річницю від проведення Львівського псевдособору, на якому було заявлено про ліквідацію Берестейської унії 1596 р. та проголошено "возз'єднання" з Руською Православною Церквою (Московський Патріархат).
У цьому блозі студенти богослови 4 курсу представлять свою різнопланову роботу і звіти про проведені самостійно сплановані заходи (в рамках наукового семінару "Жива історія підпілля УГКЦ").
Дякую всім, хто долучився до наповнення цього блогу!
З повагою і вдячністю,
Світлана Гуркіна,
викладач