Зустріч-розмова про історію УГКЦ в Польщі

Студентки Оля Горін, Іра Недостойна та Марія Винник провели зустріч із студентами на тему :

"РЕПРЕСІЇ СУПРОТИ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО ДУХОВЕНСТВА ПЕРЕМИСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ТА АПОСТОЛЬСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ЛЕМКІВЩИНИ

(1939-1984 РР.)"

В перші дні війни з’явилися й перші жертви серед греко-ка- толицького духовенства. 19 вересня 1939 р. гітлерівці розстріляли о. Миколу Величка - пароха Боська (Апостольська адміністрація Лем­ківщини), а 27 вересня більшовики застрелили о. Михайла Телепа - пароха Рогізна (Яворівський деканат). Дальші роки війни принесли чергові втрати, а її завершення у травні 1945 р. для УГКЦ обернулося реалізацією планів сталінського режиму та його сателітів щодо її ціл­ковитого інституційного знищення та переслідувань її священнослу­жителів і вірних.

Ще й досі важко відтворити всі обставини цих трагічних події та з’ясувати долю поодиноких осіб. Важливою перешкодою є брак до­кументальних матеріалів. Але ще більшою проблемою є розпорошен­ня вірних внаслідок депортаційних акцій радянського й польського комуністичних режимів, яке негативно позначилося на збережені історичної пам’яті про жертви тоталітарного насилля над свободою сумління. Тому зусилля авторів різних публікацій з цієї проблемати­ки були спрямовані насамперед на те, щоб встановити повний перелік усіх священиків, котрі загинули у 1939-1947 рр.

Першим порушив це питання о. Василь Гриник у кількох звітах до Священної конгрегації Східних Церков, що у Ватикані, а особливо у звіті «Церква в рідному краю і в Польщі» від 18 березня 1948 р.[1] Крім опису стану УГКЦ на землях, що опинилися у складі повоєн­ної Польської держави, він подає список убитих загонами польського збройного підпілля і частинами Війська Польського 23 священиків.[2]

   Серед діаспорних опрацювань варто згадати матеріали, опубліко­вані в серії «Мартирологія Українських Церков». Зокрема у томі, при­свяченому УГКЦ, вміщено загальний список «Українські католицькі владики, священики, монахи і монахині замордовані, розстріляні, ув’язнені, заслані в СРСР і східноевропейських комуністичних країнах 1984 pp.» [5, с. 101-155], а також опубліковано нарис о. Васи­ля Гриника з короткими біографічними інформаціями про 50 священ­нослужителів, помордованих на території Апостольської адміністрації Лемківщини та Перемиської єпархії у 1939-1948 рр.[3]

Таким чином, у 1944 - 1947 ГКЦ у Польщі була представлена Перемишльською єпархією та Апостольською Адміністрацією Лемківщини. Державна влада заборонила зносини з Ватиканом. У ре­зультаті переселення українського населення до УРСР кількість греко- католицьких священиків зменшилася з 414 до 114. Ті, що залишилися, піддавалися репресіям: арешти, ув’язнення, розстріли. Офіційно ні Перемишльська єпархія, ні Апостольська Адміністрація Лемківщини не були ліквідовані державними законами, вони формально продовжу­вали існувати. Важко було відбудовувати нормальне релігійне життя в умовах відсутності офіційного визнання суб’єктності Церкви та її окремого юридичного статусу.[4]

Відновлення структур УГКЦ в Польщі

1989 рік став переломним як в історії підпільної УГКЦ в Україні, так і в історії УГКЦ в Польщі. Фактично, відродження почалося від святкування тисячоліття хрещення України 1988 року у Ченстохові. «Тоді приїхало кількадесят тисяч вірних з Польщі. Пригадую, як ми процесійно йшли з мощами св. Йосафата. Святкування тисячоліття таки стало своєрідним порогом в історії УГКЦ. Потім поволі держава дозріла до того, аби відновити її структури в Польщі. Подібний вплив мало тисячоліття хрещення України і для легалізації УГКЦ в Україні, коли Церква, яка формально не існувала, раптом заявила про себе!»[5]

 У травні 1989 року польський уряд прийняв Декрет "Про взаємини між Католицькою Церквою та Республікою Польща", на основі якого утворено Комісію з повернення втраченого церковного майна.

Той Декрет схвалила ще комуністична влада. А Перемишльську єпархію відновлено тільки 1991 p., отож ми не брали участі у схваленні того документа. В ньому не було жодного слова про Греко-Католицьку Церкву, тільки про Католицьку Церкву.

Багатьох людей виселили під час акції "Вісла", зокрема, з території Перемишльської єпархії (Лемківщина, Ярославина, Замойщина, Томашівщина).[6]

Наскільки цей Декрет вирішив майнові проблеми УГКЦ в Польщі? 

Пізніше моїми стараннями визнано, що такий документ є. Звичайно, ми могли намагатись повернути втрачене, але тільки те, що є в руках держави, бо те, що перейняли приватні власники, підприємства, організації, від них забрати неможливо.  Все ж вдалося дещо повернути: семінарію, дім єпископський.
Римо-Католицька Церква в Польщі має 250 храмів, Православна Церква – 23. Це все на теренах Лемківщини, звідки виселили наших людей, а там, де залишилися наші вірні, відправляємо почергово в наших церквах. Маємо проблему з Православною Церквою: зовсім не пускають наших вірних на відправи і не хочуть повернути наші колишні храми.

УГКЦ в Польщі має труднощі щодо покликань до священичого і монашого життя.
Є своя семінарію, яка функціонує разом з латинською семінарією в Любліні в рамках Люблінського католицького університету. Там студіюють 20 наших хлопців з Польщі і понад 30 кандидатів з України. Для потреб нашої єпархії цих студентів з Польщі вистачає.[7]

У часи нелегального УГКЦ у Польщі, якимось чином підтримувалися контакти з підпільною Церквою в Україні. 44 роки в Україні Греко-Католицька Церква терпіла більше. У Польщі нас так не переслідували. Так, допитували священиків, але не закривали. Щоправда, сидів о. Василь Гриник, але частина наших священиків могли служити в латинському обряді. В Україні ж усе було в глибокому підпіллі. Були виїзди в Україну, зустрічі з церковним проводом.

«Я особисто зустрічався з владикою Филимоном Курчабою, підтримував контакт з владикою Софроном Дмитерком. Оті перші Біблії, котрі приходили в Україну наприкінці 80-х років, – це була справа наших рук. Саме звідси ішли оті перші книжки і фелони для України. Їх друкував владика ще з тодішньої Югославії. Гроші на це виділила Конгрегація, а я був відповідальний за те, аби цю літературу спровадити в Україну до Митрополита Володимира Стернюка, що ми і робили».

16 січня 1991 р. проголошено відновлення Перемиської єпархії та призначення її владикою Івана Мартиняка (урочиста папська булла має дату 25 січня 1991 р.). Це призначення набрало повної юридичної сили 13 квітня того ж року, коли новий перемиський єпарх був інтронізований. Сьогодні, можливо, ці події стали для нас малозначущими.

Якраз призначення повноправного єпарха було по суті зламним моментом, коли греко-католицький владика став господарем у нашій церковній спільноті, а не лише «намісником» (генеральним вікарієм) латинського ординарія. Це, можна сказати, і є отой момент, коли УГКЦ у Польщі отримала внутрішню самостійність – що означає – і права, і обов’язки.[8]

---

[1]Лебедович, І. З мартирології духовенства Західної України: матеріяли до історії / о. Іван Лебедович. - Філядельфія: накладом автора, 1978. - 108 с.

[2]Бескид, Ю. На згарищах Закерзоння / Юліян Бескид (Тарнович). - То­ронто: «Лемківщина», 1954. - 128 с.

[3] Прах о. Богдан. Греко-католицьке духовенство Перемиської єпархії і Апостольської адміністрації Лемківщини 1939-1947 рр. – Вбиті і репресовані // Богословія. – Т. 63,  кн. 1-4. – Львів, 1999. – С.116-134.

[4] Місило Є. Греко-Католицька Церква у Польщі (1944 - 1947) // Варшавські українознавчі записки. - 1989.

[5]МИТРОПОЛИТ ПЕРЕМИСЬКО-ВАРШАВСЬКИЙ ІВАН (МАРТИНЯК): “У ЧАСИ ПІДПІЛЛЯ УГКЦ У ПОЛЬЩІ ЗАЙМАЛАСЯ РЕЛІГІЙНОЮ ПАРТИЗАНКОЮ” http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/58469/

[6] Czech Mirosław. Niedola grekokatolików w PRL - http://wyborcza.pl/1,76842,6833238,Niedola_grekokatolikow_w_PRL.html

[7]  "Наша Церква у Польщі": інтерв'ю з Архієпископом Іваном Мартиняком, Митрополитом Перемишльсько-Варшавським УГКЦ
http://old.ugcc.org.ua/ukr/library/interview2/church_in_Poland/

[8]УГКЦ у Польщі: 20-ліття внутрішньої незалежності//диякон Петро Сивицький//ПУБЛІЦИСТИКА//2011-05-12
http://www.nasze-slowo.pl/%D1%83%D0%B3%D0%BA%D1%86-%D1%83-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D1%96-20-%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F-%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97-%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0/