«Хто володіє інформацією – володіє світом». Цей вислів як
ніколи є зрозумілим для теперішнього покоління. В час інформаційної війни, або
так званої політичної, в яку занурений весь український народ, кожен із нас
розуміє як важливо є володіти достовірною інформацією. Саме тепер велика
кількість людей здатна відчути на власному досвіді, яку цінність має істинність
того чи іншого факту. Завжди де з’являється конфлікт інтересів відбувається
перекручення різних фактів, вчинків людей і дій різного роду організацій,
особами, що зацікавленні в підміні, викривленні історії. Адже, як відомо,
історію пишуть переможці. Не винятком є і міжрелігійні стосунки, в яких час до
часу відбуваються менш чи більш гучні суперечки стосовно різного роду фактів. У
всі часи Церква Христова терпить різні незгоди і хоча є святою, проте
складається із грішних людей, яких той, що є «батьком брехні» вміло вплутує у
заздалегідь ним розставлені тенета, якими є гордість, себелюбство та бажання
влади.
Однією із найболючіших проблем Церкви є розколи, найвідомішим з
яких стався 1054 року. Саме внаслідок цього конфлікту вже через 5 століть
реалізується думка про об’єднання, яка проте не вирішує проблеми, але
утворює нову «гілку» Церкви. ГКЦ, яка протягом століть зарекомендувала себе як
Церква Українського народу, часто була «кісткою поперек горла» різним режимам.
Саме тому були спроби Її знищення. Одним із методів є заплутування фактів і
подання недостовірних даних з метою створення певних стереотипів серед народу.
Найпоширенішим міфом про УГКЦ є те, що саме завдяки їй Рим
здійснює експансію східних народів з метою поширення своєї влади. Їх
(православних) переслідують і хочуть ліквідувати за допомогою УГКЦ. Одним
із методів впливу на маси схід використовує виривання
із контексту певних фраз, чи то Церковних соборів УГКЦ, чи звернення
відомих релігійних діячів, таких як Андрей Шептицький. Знаємо із фільму, що
лист, який був написаний ним 1941 року мав на меті просвітити український народ
розставивши певні акценти, як також і застерегти від поділу на певні політичні
сили. Вже тут бачимо цей метод виривання із контексту.
Для того, щоб обдурити людей, їм не дають вибирати між правдою і
брехнею, а між брехнею і брехнею. Цей метод звичайно є ефективним і прикладом
цього є вислів митрополита Макарія, який хотів подарувати греко-католикам
декілька храмів на зорі релігійного відродження в 90-х роках, які радянська
влада у них же (ГКЦ) конфіскувала після Другої світової війни. Такий хитрий
жест задурманює розум людям, які не знаючи достовірних фактів свято вірять
своїм духовним лідерам.
Ще одним міфом про унійну Церкву є те, що вона не була утворена
1596 року, але ще 988 при Володимировому хрещенні. Сама унія не утворила нової
Церкви, але примирила між собою частину християн, які перебували у роздорі.
Щодо самих Берестейських угод, то не було тиску на єпископів зі сторони Риму, а
навіть навпаки, зі сторони православних, які не бажали її здійснення.
Перечитуючи статті на православних сайтах, в мене з’явилось
відчуття, що їх писали люди, які не вміють об’єктивно досліджувати історію, а
шукають аргументів, якими можна гарно підтасувати потрібну для них інформацію.
Вони поєднують між собою факти, що не мають нічого спільного, задля однієї мети
– показати те, що саме вони є єдиними носіями правдивої Христової віри. Прикладом
цього є опис репресій зі сторони Польщі щодо українців, метою яких ніби є
примусова латинізація. Проте як сильно вони помиляються, адже репресії були і
щодо ГКЦ, доказом чого є утворення Апостольської Адміністрації Лемківщини, на
території якої відбувалось активне заангажовування з боку влади Речі Посполитої
про перехід на православ’я.
Люди, які по різні сторони барикад, хочуть в той чи інший
можливий спосіб очорнити, перехитрити, іншими словами використати всі можливі
засоби для того, щоб вийти переможцем і бути «правим». На цей момент
Греко-Католицька Церква, яка у єдності із Римською є по одну сторону, а
Православні чи то Київського чи Московського патріархатів по іншу.
Немає коментарів:
Дописати коментар